17 березня – це можливість повеселитися, але також поміркувати
Більшість людей у світі, думаючи про 17 березня – День Святого Патрика, який щорічно відзначають ірландці, які живуть в Ірландії або за її межами, уявляють щасливих ірландців у зеленому одязі та смішних капелюхах, які п’ють багато темного пива (guinnessa) або віскі, дивляться паради та загалом весело проводять час. Добрі гуляння – зрештою, це те, чим ірландці відомі в усьому світі. Але справа не тільки в цьому.
Хоча День Святого Патрика для багатьох є веселим днем, але інші хочуть святкувати інакше, відзначити спадщину цієї великої людини, яка допомогла християнізувати Ірландію. Для них цей день не буде просто приводом переодягнутися, випити, потанцювати та повеселитися з друзями чи родиною.
Так само як і в багатьох легендарних біографіях історичних діячів, існує багато різних версій щодо різних аспектів життя святого покровителя Ірландії.
Дату народження та смерті св. Патрика неможливо точно визначити. Деякі джерела стверджують, що Патрик народився близько 385 року нашої ери у селі, яке зараз називається Кілпатрік у Західному Данбартонширі (теперішня Шотландія) або в цих околицях. Інші кажуть, що він народився близько 373 року нашої ери.
Батьків Патрика звали Кальпурніус і Конхесс. Вони були римлянами, які жили в Британії, яка на той час була частиною Римської Імперії. Його батько був збирачем податків і працював на римську владу. Патрик виріс у процвітаючому маєтку. Його родина мала багато рабів, що не було рідкістю серед керівних родин середнього класу того часу, а його дід – Потітус, був священником у місті Баннавента в Нортгемптонширі.
Коли Патрику було приблизно 16 років, він потрапив у полон до піратів і був вивезений до Ірландії як раб, де використовувався для випасу та догляду за вівцями. Ірландія того часу була язичницькою, а на вершині соціальної ієрархії стояли друїди, яких цінували кельти-язичники.
Після шести років полону Патрику вдалося втекти, після того, як йому приснився Бог, який наказав йому покинути Ірландію та вирушити на узбережжя. Згідно з легендою, там він знайшов кількох моряків, які відвезли його назад до Британії, повернувшись до своєї родини Патрик почав богословське навчання. Після прийняття єпископської пурпури його відправили на місію поширювати Євангеліє в Ірландії. Він прибув до Слейна, графство Міт, приблизно в 432-433 роках нашої ери.
Протягом багатьох років разом зі своїми учнями вони проповідували віру серед Кельтів, навертали тисячі людей до віри та будували церкви по всій країні. Згідно з легендою, Патрик повертав зір сліпим, оживляв мертвих та звільнив Ірландію від спалаху чуми змій. Наприкінці життя він охрестив країну. Про свою любов до Бога він писав у короткій автобіографії «Сповідь св. Патрика».
Деякі сучасні історики припускають, що Патрик помер у 460 – 461 р. н.е. або вказують, що він помер 17 березня 462 р. н.е. Інші записи стверджують, що він помер у 492 або 493 році нашої ери. Достеменно невідомо, де були поховані його останки, хоча вважається, що Даунпатрік, графство Даун, є місцем його останнього спочинку.
Цього року незалежно від того як ви вирішите святкувати День «Paddiego», як його зазвичай називають ірландці, знайдіть хвилинку, аби так по-ірландськи піднести бокал зеленого Guinnessa на честь великої людини, яка християнізувала Зелений Острів. Про яку так багато чули, але про долю якої мало що відомо.
FOTO: Andreas F. Borchert, Saint Patrick depicted with a shamrock, stained glass window in the church of St. Benina, Kilbennan, County Galway, Ireland, Wikipedia, Public Domain, CC BY-SA 4.0
Усі права (включаючи автора та видавця) захищено. Подальше поширення статей заборонено.