Уряд затвердив закон Residential Tenancies Bill 2026 — пакет реформ, який набуде чинності 1 березня 2026 року і стане наймасштабнішою за останнє десятиліття перебудовою ірландського законодавства про оренду.
Нові правила змінюють спосіб визначення орендної плати, тривалість договорів оренди, а також умови та процедури, за якими власники можуть припинити оренду та повернути собі нерухомість. На думку критиків, ці зміни явно віддають перевагу власникам.
Згідно з законом, проаналізованим зокрема порталом rte.ie, щорічні підвищення орендної плати будуть обмежені 2% для більшості житлових об’єктів, за винятком новозбудованих апартаментів, де зростання оренди буде прив’язане до індексу споживчих цін, що може означати вищі підвищення в періоди зростання інфляції.
Одним із найбільш суперечливих елементів нових правил є запровадження так званого «скидання орендної плати до ринкового рівня». Після виїзду орендаря власник зможе встановити нову орендну плату на повному ринковому рівні, що — як попереджають опозиційні партії — може спричинити різкі стрибки цін, особливо в районах із високим попитом.
Як перевагу для нових орендарів уряд подає також запровадження стандартних шестирічних договорів оренди, що має забезпечити більшу стабільність. Водночас закон розширює права «малих власників» (визначених як тих, хто має три або менше об’єктів оренди) на припинення договору — незалежно від того, скільки він уже триває — якщо їм потрібна нерухомість для члена сім’ї або якщо вони перебувають у складній фінансовій ситуації. Як і раніше, вимагатиметься письмове повідомлення Notice to quit та дотримання відповідного строку попередження.
Одним із ключових елементів закону є створення загальнонаціонального Реєстру цін оренди (national Rent Price Register), який вестиме Residential Tenancies Board (RTB). Усі власники будуть юридично зобов’язані повідомляти розмір узгодженої орендної плати, тип нерухомості та дату початку оренди для кожного нового договору. RTB публікуватиме ці дані у відкритому доступі, щоб орендарі могли бачити реальні ціни, а не лише середні показники.
Представники уряду стверджують, що реєстр забезпечить давно очікувану прозорість, хоча критики зазначають, що це не завадить власникам встановлювати максимально можливі ціни, які ринок здатен прийняти.
Речник Sinn Féin з питань житлової політики, Еойн О’Броін, розкритикував закон, попередивши, що він піддасть орендарів «і так уже непосильним» підвищенням щоразу, коли договір оренди завершуватиметься — а також кожні шість років.
Прихильники нових правил стверджують, що реформи стабілізують систему оренди та стимулюватимуть інвестиції, тоді як противники вважають, що зміни лише поглиблять кризу доступності житла в Ірландії.
Щодо 240 тисяч чинних договорів оренди, то 1 березня нічого не зміниться — орендні ставки та права цих орендарів і надалі регулюватимуться чинними правилами. Найбільші зміни стосуються виключно нових договорів, підписаних після 1 березня 2026 року.
Підсумовуючи: нові орендарі отримають довші мінімальні строки оренди, але водночас можуть зіткнутися з вищими початковими ставками через «скидання до ринкового рівня» після завершення шестирічного періоду оренди.
