Останніми роками на ринку оренди зросла популярність моделей «rent to own», у яких орендарі сплачують вищу, ніж ринкова, орендну плату в обмін на обіцянку, що частина цих коштів буде зарахована під час майбутньої купівлі нерухомості. Ця гібридна модель викликає запитання: чи є вона реальною допомогою для тих, хто мріє про власний дім, чи радше способом девелоперів збільшити прибутки.
Типова програма дозволяє орендувати новозбудовану нерухомість і накопичувати так звані «кредити», які можуть бути відняті від ціни купівлі, якщо орендар вирішить придбати житло. Проте банки не визнають ці кредити як власний внесок. Договори зазвичай укладаються на три–п’ять років, а орендна плата є на 10–25% вищою за ринкову — саме ця надбавка формує «кредити». Якщо орендар не купить нерухомість або не отримає іпотеку, накопичені кошти, як правило, згорають — це один із найбільш суперечливих аспектів моделі.
Для людей, які не можуть одночасно орендувати житло й заощаджувати, «rent to own» має бути містком між орендою та власністю. Однак орендна плата може зростати протягом дії договору, якщо вона не зафіксована, а умови значно відрізняються залежно від девелопера. Відсутність регулювання робить цю модель ризикованою: немає стандартних договорів, обмежень платежів чи кредитного захисту. «Кредити» не захищені як депозит або власний внесок і можуть бути втрачено без зобов’язання повернення.
Хоча Ірландія не веде офіційної статистики, оцінюється, що 4–7% нових приватних квартир у 2020–2025 роках пропонувалися за схемою «rent to own», особливо в Дубліні та великих містах. Прихильники вважають, що це шанс для тих, хто прагне придбати житло, але критики наголошують, що модель перекладає ризики на орендарів і працює переважно в інтересах девелоперів. В умовах хронічного дефіциту житла «rent to own» потрапляє в суспільне відчуття безвиході, але не гарантує, що орендар колись стане власником. Саме тому юристи радять обов’язково консультуватися перед підписанням договору.
