Суперечка щодо плану розміщення ірландських написів на залізничному вокзалі в Белфасті
Відкриття нового вокзалу Grand Central в Белфасті мало стати символом сучасності та розвитку транспортної інфраструктури Північної Ірландії. Однак замість того, щоб об’єднати, проект став джерелом глибокого соціального розколу. Рішення розмістити виключно англомовні позначення в об’єкті вартістю 340 мільйонів фунтів викликало хвилю протестів, політичних суперечок і судових позовів.
Прихильники ірландської мови вимагають визнання її присутності в публічному просторі, вказуючи на необхідність відображення культурного розмаїття регіону. Тим часом противники попереджають про ескалацію соціальних напружень і ставлять під сумнів спосіб прийняття рішень владою. Суперечка про мову на залізничному вокзалі показує, наскільки сильно питання ідентичності та приналежності вкорінені в повсякденному житті Північної Ірландії.
Понад рік тому з великою помпою було відкрито новий вокзал Grand Central у Белфасті. Він, який називають найбільшою інвестицією в транспортну інфраструктуру в історії Північної Ірландії, сьогодні став центром гарячої суперечки щодо мови.
Під час відкриття об’єкта вартістю 340 мільйонів фунтів стерлінгів чиновники хвалили його сучасний дизайн та потенціал для розвитку залізничних і автобусних послуг у регіоні. Однак рішення розміщувати позначення виключно англійською мовою викликало протести, політичні сутички та судові позови, що призвело до призупинення запланованих двомовних оновлень та перегляду всього проекту.
Прихильники ірландської мови стверджують, що пропуск Gaeilge в напрямних знаках та інформації з безпеки в такому важливому громадському місці був втраченою можливістю вшанувати культурне розмаїття Північної Ірландії. Вони вказують на інші європейські міста, зокрема Дублін, Кардіфф і Глазго, де багатомовні позначення є стандартом у транспортних вузлах, відображаючи повсякденну реальність мешканців і туристів. Для активістів нинішній план додавання ірландських написів є лише запізнілим визнанням живої мови, якою користуються тисячі людей по обидва боки кордону.
У центрі суперечки знаходиться міністр інфраструктури від партії Шінн Фейн, Ліз Кіммінс, яка навесні підтвердила плани встановлення двомовних позначок на території Grand Central до кінця 2025 року. Її оголошення охоплювало всі типи позначок: вказівники, розклади руху, інформацію про безпеку, вітальні таблички і навіть квиткові автомати. Кіммінс назвала цей крок «позитивним розвитком», який визнає ірландську мову частиною повсякденного життя багатьох громадян на півночі.
Однак критики звинувачують Кіммінс у нехтуванні належних процедур. Згідно з правилами уряду Північної Ірландії, кожне міністерське рішення, яке вважається «важливим або суперечливим», має бути направлене на розгляд усього кабінету міністрів Стормонту для спільного затвердження. Віцепрем’єр-міністр Емма Літтл-Пенгеллі з Демократичної юніоністської партії (ДЮП) стверджує, що ірландські позначення відповідають цій умові і мали бути затверджені відповідними міжвідомчими каналами, а не оголошені односторонньо як доконаний факт. Інші політики ДЮП поділяють її думку.
Департамент інфраструктури Північної Ірландії оцінює вартість заміни нинішніх позначок у 145-150 тис. фунтів стерлінгів – суму, яку лідер DUP Гевін Робінсон та представники Партії юніоністів Ольстера вважають важко обґрунтованою в умовах напруженого державного бюджету. Робінсон сказав журналістам, що заміна «майже нових» знаків була б марнотратством.
Йдучи ще далі, лоялістський активіст Джеймі Брайсон у травні цього року отримав згоду Верховного суду на проведення судового перегляду рішення Кіммінса. Юридична команда Брайсона стверджує, що справа за своєю суттю розділяє суспільство і рішення має бути затверджене кабінетом спільної влади Стормонту.
У відповідь Translink, оператор громадського транспорту, що управляє станцією, призупинив усі проектні роботи над новими двомовними позначеннями щонайменше до жовтня цього року, коли суд вирішить, чи міністр Ліз Кіммінс перевищила свої повноваження.
Міністр у справах Північної Ірландії Гордон Лайонс, відповідальний, серед іншого, за просування ірландської мови, як повідомляє belfastlive.co.uk, підтримав судовий позов Брайсона, аргументуючи це тим, що спільне прийняття рішень кабінетом спільної влади є необхідним у справах, що мають культурне значення.
Тим часом мешканці Сенді Роу (району з переважною більшістю уніоністів поблизу станції) організували демонстрації проти плану двомовних позначень, попереджаючи, що він може посилити міжконфесійну напругу, а не сприяти інтеграції.
Прихильники маркування стверджують, що план спрямований на рівність і ввічливість, а не на політику. Вони зазначають, що двомовна інформація має практичні переваги, такі як допомога як носіям мови, так і туристам в орієнтуванні у складних транспортних вузлах, а також посилає сигнал, що держава однаково цінує всі свої офіційні мови. «Ірландська мова належить до нашого публічного простору, — сказав один з активістів. — Мова — це ідентичність, а ідентичність заслуговує на видимість».
У зв’язку з запланованим повним судовим слуханням ще цього місяця майбутнє двомовних позначок у Grand Central залишається невизначеним. Якщо суд визнає правоту міністра, Translink відновить проектні роботи з метою встановлення знаків до кінця року. В іншому випадку уряд Стормонту може бути змушений переглянути справу, що може знову відкрити дебати про мовну політику в публічній інфраструктурі Північної Ірландії.
Незалежно від результату, флагманський транспортний проект Белфаста виявив стійку силу мови як джерела дебатів, суперечок і розбіжностей у суспільному житті Північної Ірландії.
Суперечка щодо присутності ірландської мови в публічному просторі Белфаста показує, що мовні питання в Північній Ірландії все ще викликають сильні емоції та відображають глибокі соціальні розбіжності. Хоча для одних двомовні позначення є виявом поваги та рівності, для інших вони становлять загрозу для делікатного політичного балансу. Незалежно від рішення суду, ця дискусія показує, що мова є не тільки засобом комунікації, а й символом ідентичності, історії та прагнень. Grand Central, як сучасний транспортний вузол, може стати місцем, яке не тільки фізично, а й культурно об’єднує людей – за умови, що знайдеться простір для діалогу та взаємного визнання.
ФОТО: Інтер’єр вокзалу Grand Central у Белфасті, Wikimedia, 4300streetcar, публічний домен, CC BY-SA 4.0
