Згідно з новим законодавством, яке набуло чинності 17.06 цього року, всі повнолітні особи, які досягли 18-річного віку в Республіці Ірландія, вважаються такими, що дали згоду на донорство органів, якщо тільки вони не висловили офіційного заперечення в Національному реєстрі донорства органів.
HSE вітає імплементацію останнього етапу Закону про людські тканини (трансплантацію, розтин, анатомічне дослідження і публічну демонстрацію трупів) від 2024 року, який вперше забезпечує національну правову базу для послуг з донорства і трансплантації органів в Республіці Ірландія.
Цей 125-сторінковий закон є комплексним законодавчим актом, який містить положення, що стосуються донорства і трансплантації людських органів, тканин і клітин, посмертних практик і процедур, анатомічних розтинів і публічної демонстрації трупів після смерті. Найважливішим є те, що він вводить в законодавство принцип, згідно з яким згода є основним принципом у всіх цих делікатних питаннях.
Згідно з вищезгаданим документом, незважаючи на нове законодавство, з членами сім’ї завжди консультуються перед будь-якими діями, і якщо вони не дають своєї згоди, донорство органів не відбудеться.
Закон також встановлює рамки для донорства органів живими людьми і вперше надає можливість пожертвувати нирку людині, яку вони не знають особисто, але яка перебуває в списку очікування і потребує трансплантації.
Це дає другий шанс людям із небезпечними для життя захворюваннями або з травмами життєво важливих органів. Щороку понад 200 людей в Ірландії покращують якість свого життя або рятують своє життя завдяки донорству органів. (…) У будь-який час близько 600 людей в Ірландії перебувають у списках очікування на трансплантацію органів. Я закликаю вас поговорити зі своєю сім’єю або близькими і повідомити їм про своє бажання стати донором органів”, – закликає комерційний директор HSE, доктор Колм Генрі.
Національний директор Ірландського відділення донорства органів HSE д-р Брайан О’Брайен додав: – Не кожен, хто помирає, є потенційним донором органів. Донор повинен перебувати в лікарні і бути підключеним до апаратів життєзабезпечення. Всі донорські органи йдуть тим, хто найбільше потребує трансплантації. Згода лежить в основі цієї зміни [в законодавстві]. (…) Коли хтось помирає, його сім’я повинна дати згоду на донорство органів. Важливо поінформувати рідних і близьких про своє рішення щодо донорства органів, оскільки з ними потрібно буде порадитися, а ваші побажання мають бути в центрі рішення. (…) Закон визначає, хто вважається «призначеним членом сім’ї», і це, як правило, той член сім’ї, з яким лікарі зв’язуються в разі потреби. Саме ця особа повинна дати згоду на донорство органів. Якщо згода не отримана або призначений член сім’ї не знайдений, донорство органів не відбудеться.
Тому, якщо хтось не бажає бути донором своїх органів, він повинен вжити необхідних заходів, щоб зробити офіційну заяву про «відмову від донорства» і чітко проінформувати своїх близьких про свої уподобання, щоб бути впевненим, що його бажання буде дотримано після смерті, незалежно від того, за яких обставин вона настане, чи то з природних причин, чи в результаті нещасного випадку. Органи для трансплантації повинні бути вилучені майже відразу після смерті людини, щоб їх можна було пересадити реципієнту хірургічним шляхом.
Великобританія та низка інших країн ЄС, таких як Австрія, Бельгія, Хорватія, Німеччина, Угорщина, Люксембург, Нідерланди, Словенія та Польща, вже запровадили подібне законодавство, що передбачає так звану «презюмовану згоду» на донорство органів. Відповідно до нього, громадяни повинні внести своє ім’я до національного реєстру відмови від донорства, інакше їхня згода на донорство органів буде вважатися презюмованою.
Наразі HSE проводить інформаційну кампанію, щоб проінформувати громадськість про зміни у сфері донорства органів і про те, як отримати доступ до реєстру відмови від донорства.
Більше інформації можна знайти на сайті HSE: www2.hse.ie/conditions/organ-donation.
