Новий закон має створити публічний реєстр осіб, засуджених за домашнє насильство.
Уряд Ірландії працює над революційним законопроєктом, який дозволить публікувати імена осіб, засуджених за домашнє, сексуальне насильство та насильство, пов’язане з гендерною ознакою. Нові положення, оголошені міністром юстиції Джимом О’Каллаганом як поправка до Закону про домашнє насильство, мають на меті підвищити прозорість і захистити потенційних жертв. Реєстр — названий «Законом Дженні» на честь убитої Дженніфер Пул — стане першим публічно доступним списком такого типу в Європі.
Згідно з новим законопроєктом, особи, засуджені за злочини, пов’язані з домашнім насильством, будуть внесені до публічного реєстру. Міністр юстиції Джим О’Каллаган незабаром представить законопроєкт як поправку до чинного законодавства. Нові положення дозволять публікувати вироки щодо осіб, засуджених за домашнє, сексуальне та гендерне насильство, а доступ до цієї інформації буде відкритим для громадськості.
Однак законопроєкт передбачає, що суд зберігає «дискреційні повноваження» щодо рішення про включення вироку до реєстру. Крім того, для внесення особи до списку буде потрібна згода жертви.
Через три роки після внесення до реєстру особа матиме право подати заяву про виключення зі списку. Суд, який розглядатиме таку заяву, врахує, чи вчинила особа інші злочини, побажання жертви та чи зробив кривдник кроки до ресоціалізації.
Зобов’язання створити реєстр кривдників було частиною передвиборчої програми партії Fianna Fáil на виборах 2024 року, але не увійшло до коаліційного документа «Програма для уряду» Fianna Fáil–Fine Gael.
Після призначення міністром юстиції Джим О’Каллаган підтвердив свою підтримку проєкту. Він також заявив, що хоче назвати закон «Законом Дженні» — на честь Дженніфер Пул, яка була вбита колишнім партнером.
Дженніфер Пул була 24-річною матір’ю двох дітей. Вона загинула у 2021 році від рук Ґевіна Мерфі, який раніше був засуджений за напад на іншу партнерку — про що Дженніфер не знала.
Родина Дженніфер вже чотири роки веде кампанію за створення публічного реєстру осіб, засуджених за домашнє насильство, стверджуючи, що Дженніфер могла б залишитися живою, якби знала про минуле Мерфі.
Виступаючи в парламенті на початку цього року, міністр О’Каллаган заявив, що не бачить нічого «суперечливого» в запропонованому реєстрі.
Цитований виданням The Irish Times, він сказав: «Немає сумнівів, що якщо когось засуджують за серйозний злочин, інформація про це з’являється в ЗМІ майже щодня. У газетах ми читаємо про засуджених за тяжкі злочини. (…) Але виглядає так, що це відбувається дуже вибірково. Може статися, що когось засудили, але громадськість про це не знає, бо в суді не було журналіста. (…) Якщо когось засудили за серйозний злочин в Ірландії — це публічний вирок, і суспільство має право про нього знати».
Наразі законопроєкт був затверджений Генеральним прокурором і представлений родині Дженніфер Пул, але ще не пройшов повний законодавчий процес в Oireachtas, тобто не набрав чинності. Навіть якщо поправку буде прийнято, невідомо, коли новий закон почне діяти.
Тим часом Міністерство юстиції продовжує працювати над питаннями захисту персональних даних і логістикою впровадження реєстру.
У Великій Британії подібне законодавство було прийнято у 2014 році як «Закон Клер» (названий на честь Клер Вуд, убитої партнером з історією насильства) і є частиною британської програми розкриття інформації про домашнє насильство (DVDS).
На відміну від ірландського «Закону Дженні», британський реєстр засуджених не є публічним — щоб отримати інформацію, потрібно подати запит, і згода жертви для внесення кривдника не потрібна.
Обидва механізми мають на меті запобігання домашньому насильству шляхом надання доступу до інформації про минуле партнера, що дозволяє потенційним жертвам приймати обґрунтовані рішення щодо стосунків. Однак «Закон Дженні» йде далі, пропонуючи публічний реєстр — перший такого типу в Європі — який порівнюють з американськими реєстрами сексуальних злочинців, але зосереджений на домашньому насильстві.
Обидві ініціативи викликали дискусії щодо правових питань, таких як захист персональних даних, принципи справедливого судового процесу та необхідність знайти баланс між громадською безпекою і правами особи — навіть тих, хто був засуджений за насильницькі злочини.
