Через тринадцять років після драматичної події в одному з ірландських дитячих садків Верховний суд присудив завідувачці закладу майже 51 тис. євро компенсації та повне відшкодування судових витрат. Жінку було атаковано батьком дитини, який — будучи кваліфікованим юристом — ударив її головою в обличчя, намагаючись силою забрати дитину всупереч попереднім домовленостям із матір’ю. Справа, що почалася як сімейний конфлікт, переросла в жорстокий напад на робочому місці, наслідки якого — як фізичні, так і психологічні — тривали роками.
Напад стався на початку 2012 року, коли жінка не дозволила чоловікові (кваліфікованому юристу, який перебував у розлученні з матір’ю дитини) забрати свою дитину з дитячого садка. Завідувачка заявила, що мати дитини раніше повідомила її, що батько не має права забирати дитину. У день інциденту, дізнавшись, що чоловік перебуває в кімнаті з дитиною, після словесної перепалки батько заявив, що не піде без нього.
Чоловік двічі штовхнув її в груди, перш ніж їй вдалося витіснити його в коридор, залишивши дитину в кімнаті. Ситуація загострилася, і чоловік звинуватив її у «змові» з матір’ю дитини. У цей момент завідувачка наказала співробітнику викликати поліцію (Garda).
Під час сутички, за словами жінки, чоловік бив її по руці, намагався відтягнути її руку від дверної ручки, намагався вкусити її за обличчя та руку, а також сказав: «Я зроблю тобі боляче» і вдарив її головою в обличчя. Пізніше, намагаючись знову потрапити до кімнати, він спіткнувся і впав. Незабаром прибули офіцери Gardaí і вивели його з місця події.
Зі свого боку, відповідач стверджував, що напад не відбувся так, як описано, і що завідувачка не говорила правду у своїх свідченнях.
У 2013 році чоловіка було визнано винним у нападі, і йому було призначено трирічне ув’язнення з відстрочкою виконання вироку за певних умов. Він подав апеляцію, але Апеляційний суд залишив вирок у силі.
Завідувачка подала окремий цивільний позов про компенсацію за фізичні травми, стрес і шок. Після того, як чоловік не відповів на позов, Окружний суд присудив їй 59 742 євро компенсації під час слухання, на якому він не був присутній. Згодом чоловік подав апеляцію до Верховного суду, оскаржуючи розмір компенсації.
У нещодавно опублікованому рішенні суддя, який вів справу у Верховному суді, зазначив, що через згадки про сімейне провадження у поданих до суду матеріалах він вирішив не розголошувати особисті дані сторін.
На початку слухання чоловік, який представляв себе сам, стверджував, що справа не повинна розглядатися виключно як оцінка розміру компенсації, зокрема через нібито приховування доказів з боку завідувачки.
Суддя постановив, що справа розглядатиметься лише як оцінка компенсації, але дозволив чоловікові допитати завідувачку. Однак, як зазначив суддя, нічого в цьому допиті не поставило під сумнів достовірність її свідчень чи характер отриманих травм.
Суд присудив позивачці загалом 50 868 євро компенсації за фізичні та психологічні ушкодження. Фізичні травми включали зламаний ніс (виправлений під загальним наркозом) та синці на обличчі й руці.
Суддя визнав «більш значущими» психологічні травми та встановив, що жінка протягом багатьох років після нападу страждала на посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
Напад стався на робочому місці завідувачки, і — незалежно від того, чи були вказівки матері дитини обґрунтованими — «абсолютно неприпустимо» було нападати на неї за таких обставин, зазначив суддя.
В окремому рішенні щодо судових витрат суддя постановив, що завідувачка має право на повне відшкодування юридичних витрат, понесених у зв’язку зі справами в Окружному та Верховному судах.
Цей вирок є важливим сигналом, що агресія щодо персоналу закладів догляду — незалежно від сімейних обставин — не може бути толерована. Це також нагадування про те, що жертви мають право домагатися цивільної компенсації, навіть якщо кримінальну справу вже вирішено.
ФОТО: Ліза з Pexels, pexels.com
