Увесь кельтський світ заснований на таємничому зв’язку між людиною та джерелом людського життя – Сонцем. Цей факт здавна помітили кельтські жерці – друїди, а друїзм, який практикували давні кельти, встановив залежність плину людського життя від Сонця та пір року.
Для Сонця і для Місяця
Кельти та їхні жерці послідовно проводили ритуали, присвячені Сонцю й Місяцю, що, на їхню думку, створювало рівновагу між небом і землею, а також між жіночим і чоловічим світом. Під час осіннього рівнодення особливо вшановували Сонце, адже крізь осінні тумани його було важко побачити.
«Смерть Сонця»
Так звана «смерть Сонця», тобто період, коли воно світить найменше, а іноді зовсім не видно його на небосхилі, відчувається вже у жовтні та листопаді. Тоді дні стають помітно коротшими, а ночі довшими, і часом здається, що вони не мають кінця. Щоб, як вважали кельти, доброчинна сила Сонця не забула про людей, кельтські жерці наказували всім мешканцям села палити великі багаття восени. Це робили для того, щоб сяйво вогню нагадувало людям про світло сонячних променів, які пробуджують усе до життя. Час, коли Сонце найсильніше сяє на небі, вважався часом щастя, що сходить на кожну людину, тому всі з нетерпінням чекали літніх днів.
Прадавні часи
У давнину, коли кельти мешкали разом зі слов’янами на їхніх землях, на початку осені вони святкували «прощання із Сонцем». Тоді найвродливіша дівчина з села вдягалася у світлі шати, а всі навколо оплакували її швидкий відхід та прихід сумного часу зими. Друїди скроплювали її обличчя водою на знак пролитих сліз за сонячними променями.
Попри те, що восени день і ніч перебувають у рівновазі, кельтські жерці усвідомлювали, що сила Сонця слабшає. Тому, щоб воно з новою потугою повернулося навесні та влітку, у спеціальних обрядах йому дякували за «дар жнив». А під час весняного рівнодення, коли сила Сонця зростає, всі святкували час «доброго засіву».
Кінець жовтня – початок листопада
На Самайн, тобто під час свята, що припадало між 31 жовтня та 2 листопада, кельти виганяли свійських тварин із приміщень, щоб серед магічних кам’яних кіл вони були особливим чином благословенні богами. Вірили, що Сонце, яке йде на частковий відпочинок, ласкавим оком благословлятиме їх протягом зими, а також продовжуватиме дарувати радість і богам, і людям.
Дні засушених квітів
З настанням осені кельти сушили квіти та трави. Вони вірили, що там, де є засушені квіти, пануватимуть здоров’я, щастя й радість. Від кельтів походить також одна з медичних галузей – ароматерапія. Адже вони насолоджувалися запахом сушених рослин, які, як вони вірили, заспокоювали нерви й дарували добрий сон. У той час кельти палили священні вогнища, що взимку нагадували про Сонце, та охоче збирали лісовий мед, який підтримував їхнє здоров’я під час сильних морозів.
