Кількість людей в Ірландії віком понад 65 років, які продовжують працювати, зросла на 31% з 2022 року. Але історія, що стоїть за цими цифрами, значно менш оптимістична, ніж здається з газетних заголовків.
Центральне статистичне управління Ірландії (CSO) підтвердило разючу зміну на ринку праці: 135 тисяч людей віком 65 років і старше залишалися працевлаштованими наприкінці минулого року — це на 31% більше, ніж у 2022 році. У медіа це часто подають як зворушливий приклад «активного старіння» — нібито сивочолі працівники радісно обирають зайнятість замість того, щоб «насолоджуватися золотими роками».
Однак така розповідь приховує значно суворішу реальність. Для багатьох літніх людей продовження роботи — це не вибір стилю життя, а фінансова необхідність. Державна пенсія в Ірландії не встигає за зростанням вартості життя, а дані CSO показують, що рівень бідності серед людей похилого віку зріс з 2% до 3,4% у 2025 році порівняно з 2% у 2024 році — тобто збільшився на 70% за один рік.
Особливо болючими є витрати на енергію: старі будинки часто погано утеплені й значно дорожчі в опаленні, ніж сучасні помешкання.
Камілл Лофтус з благодійної організації Age Action Ireland зазначила в статті Irish Times, що хоча деякі літні люди справді отримують задоволення від роботи, багато хто просто не може дозволити собі піти на пенсію — або через недостатню кількість страхових внесків для повної державної пенсії, або через мізерні пенсійні заощадження.
Це особливо стосується тих, хто працював у низькооплачуваних секторах або на посадах без надійних пенсійних програм — таких як працівники сфери послуг із низькими доходами, робітники фізичної праці та інші, чиї робочі місця ніколи не пропонували щедрих пенсійних пакетів, доступних керівникам корпорацій чи державним службовцям.
Насправді зростання кількості людей старше 65 років, які працюють довше — зараз у середньому 31,6 години на тиждень — є радше тривожним сигналом, ніж приводом для святкування. Воно відображає покоління, затиснуте між довшою тривалістю життя, зростанням витрат і недостатніми пенсійними доходами.
Більшість погодиться, що якщо літні люди хочуть працювати після 65 років, це слід підтримувати. Але коли вони мусять працювати після 65 лише для того, щоб дозволити собі їжу, опалення та базову гідність, це перетворюється на щось зовсім інше — тихе національне приниження. Адже ніхто не повинен проводити свої пізні роки в роботі лише тому, що альтернативою є бідність.
