Ірландська Комісія з прав людини та рівності (IHREC) висловила серйозні занепокоєння щодо нового законопроєкту про житлову політику, який вимагав би від кожної повнолітньої особи, що подає заявку на соціальне житло, довести своє законне та постійне проживання в Ірландії. Іншими словами — що людина має право на легальне перебування в країні та має намір жити тут на постійній основі.
У листі, надісланому міністру житлової політики Джеймсу Брауну, Комісія попередила, що запропоновані правила можуть позбавити вразливих людей доступу до необхідної підтримки.
Запропоновані зміни стосуються законопроєкту Housing and Residential Tenancies (Miscellaneous Provisions) Bill 2026, який має на меті чітко закріпити чинні правила щодо резидентства на законодавчому рівні. Наразі особи без статусу резидента, без документів або ті, хто подає заявку на міжнародний захист, не мають права на соціальне житло, однак ці обмеження ніколи не були чітко прописані в законі. Законопроєкт має це змінити, запровадивши вимоги до резидентства залежно від громадянства або імміграційного статусу заявника — зокрема громадян Ірландії, Великої Британії, ЄС та країн, що не входять до ЄС.
Міністр Браун стверджує, що реформа має забезпечити «більшу прозорість» у визначенні того, хто має право на соціальне житло, а також гарантувати, що місцеві органи влади застосовують однакові стандарти по всій країні. Проте IHREC вважає, що закон може мати протилежний ефект, попереджаючи, що він «ймовірно призведе до відмови у доступі до житлової допомоги більшій кількості людей».
Комісія особливо занепокоєна впливом нових правил на людей, які вже стикаються з серйозними бар’єрами. Вона зазначає, що законопроєкт може мати «серйозні наслідки» для жертв торгівлі людьми, постраждалих від домашнього та гендерно зумовленого насильства, мігрантських спільнот та інших осіб, яким може бути складно надати документи, що підтверджують легальне проживання.
Голова IHREC Ліам Геррік вважає, що проєкт закону не захищає тих, хто найбільше потребує підтримки: «Жертви торгівлі людьми належать до найбільш вразливих у нашому суспільстві. Безпечне та стабільне житло часто є першим кроком до відновлення та захисту від подальшої експлуатації. (…) Глибоко тривожить те, що законопроєкт у нинішньому вигляді не містить чітких гарантій, які б забезпечили цим людям доступ до необхідної житлової підтримки», — сказав він у коментарі The Journal.
Комісія закликала уряд передбачити винятки або дискреційні повноваження, щоб люди, які тікають від насильства чи експлуатації, не були виключені лише через те, що не можуть одразу довести свій статус резидента.
Нова законодавча пропозиція спричинила дискусію про те, що саме має визначати право на соціальне житло та які групи — якщо такі є — повинні мати пріоритет. Наприклад: чи повинні особи або сім’ї, які не є громадянами Ірландії, але мають громадянство іншої країни ЄС, що дає їм право легально проживати та працювати в Ірландії, отримувати такий самий статус, як і громадяни Ірландії? А як щодо громадян країн, що не входять до ЄС, які мають легальний дозвіл на проживання, але не мають ірландського громадянства? І, звичайно, що робити з людьми, які не мають або ще не отримали права залишатися та працювати в Ірландії?
Ідея про те, що людина, яка ніколи не працювала в Ірландії та ніколи не сплачувала тут податків — незалежно від країни походження — повинна одразу після приїзду мати право на соціальне житло та «обійти чергу» перед тими, хто чекає на нього роками, є важкою для обґрунтування — особливо в Ірландії.
Зрештою, суперечка щодо нових правил показує щось більше, ніж просто технічні розбіжності в тлумаченні закону. Це питання про те, якою спільнотою хоче бути Ірландія в умовах зростання соціальної напруги та гострого дефіциту житла. Чи повинна держава насамперед захищати тих, хто живе тут найдовше та найміцніше вкорінився? Чи тих, хто опинився у критичній ситуації та без підтримки не має шансів відновити своє життя?
